Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 902/1570/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.03.2014 р. (головуючий суддя Нешик О.С., судді Маслій І.В., Мельник П.А.)та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. (головуючий суддя Дужич С.П., судді Петухов М.Г., Саврій В.А.)у справі№ 902/1570/13 Господарського суду Вінницької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доКомунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" провідшкодування збитків в сумі 294081,96 грн.,

за участю представників:позивачаОСОБА_4 відповідачаТимощук Є.В. дов. від 08.01.2014р. № 5

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.03.2014 р. у справі № 902/1570/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р., у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про відшкодування збитків в сумі 294081,96 грн. відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224, ч.2 статті 225 Господарського кодексу України. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення упущеної вигоди, оскільки відповідачем безпідставно не проводилось реєстрації права власності позивача на нерухоме майно з 20.05.2010 р. по 24.11.2010 р., чим позбавлено позивача можливості користуватись даною будівлею та отримати прибуток за цей час у розмірі 294081,96 грн.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 24.03.2010 р. у справі №2-343/10, яке набрало законної сили 27.04.2010 р., було задоволено позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "МА-КІ" ЛТД про визнання права власності та визнано за позивачем право власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2, розташовану по АДРЕСА_1.

Позивач 06.05.2010 р. звернувся до Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" із замовленням-зобов'язанням №В3-0070393 щодо реєстрації права власності на будівлю відповідно до рішення Староміського районного суду міста Вінниці.

Рішенням № 69 від 26.05.05.2010 р. відповідач, посилаючись на п.1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", відмовив в реєстрації за позивачем права на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2 по АДРЕСА_1, на підставі листа старшого слідчого СВ Управління СБУ від 06.11.2009 р., яким накладено заборонену проводити будь-які дії щодо реєстрації та перереєстрації нерухомого майна.

Позивач вдруге звернувся до відповідача 02.06.2010 р. із замовленням-зобов'язанням №БТІ-000302 щодо реєстрації права власності на спірне майно, за результатами розгляду якого відповідачем було прийнято рішення 18.06.2010 р. № 75 та повторно відмовлено у реєстрації з посиланням на лист старшого слідчого СВ Управління СБУ від 06.11.2009 р.

В подальшому позивач звернувся до відповідача 23.06.2010 р. із замовленням-зобов'язанням №БТІ-002890 щодо реєстрації права власності на належне йому, відповідно до рішення суду, майно.

Постановою від 26.06.2010 р. помічником прокурора Староміського району міста Вінниці було відмовлено у порушені кримінальної справи за скаргою позивача щодо усунення перешкод в користуванні його майном відносно керівників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Ма-Кі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Южметтехпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнТехДокСервіс" за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190, ч.5 ст. 191 КК України.

Рішенням № 85 від 08.07.2010 р. відповідач відмовив позивачу у реєстрації, посилаючись на те, що на спірну будівлю ухвалами Ленінського районного суду міста Вінниці №2-441/06 від 13.09.2006 р. та 23.10.2006 р.; ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці у справі №2-3585/10 від 28.04.2010 р. та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 23.09.2008 р., 23.11.2009 р. та від 26.03.2010 р., було накладено заборону на вчинення будь-яких дій по відчуженню майна - будівлі складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2 по АДРЕСА_1.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2010 р. у справі №2-а-2603/10/0270 було частково задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправним і скасовано рішення відповідача № 69 від 26.05.2010 р. про відмову ОСОБА_4 в реєстрацію права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2 по АДРЕСА_1, оскільки лист старшого слідчого не є підставою для здійснення обтяжень для державної реєстрації на нерухоме майно, а також зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 і прийняти рішення щодо можливості реєстрації права власності. В решті позовних вимог відмовлено. Вказана постанова окружного адміністративного суду набрала законної сили 26.07.2010 р.

На виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2010 р., відповідачем було прийнято рішення 13.08.2010 р. №104, яким, на підставі п.1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", було відмовлено в реєстрації у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації ряду обмежень, вчинених щодо цього майна, а саме після: ухвал Ленінського районного суду м. Вінниці №2-441/06 від 13.09.2006 р. та 23.10.2006 р.; ухвали Ленінського районного суду міста Вінниці у справі №2-3585/10 від 28.08.2010 р. та постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 23.09.2008 р., 23.11.2009 р. та від 26.03.2010 р., якими накладено заборону на вчинення будь-яких дій по відчуженню майна - будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2 по АДРЕСА_1.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2010 р. у справі 2-а-3953/10/0270, яке вступило в законну силу 19.11.2010 р., було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про визнання рішення протиправним, визнано протиправним і скасовано рішення відповідача №75 від 18.06.2010 р. та зобов'язано відповідача провести реєстрацію за позивачем права власності.

На виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2010 р. відповідачем 24.11.2010 р. була проведена державна реєстрація права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Наведені обставини слугували підставою для звернення 20.11.2013 р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до суду з даним позовом про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, які він отримав би за умови вчасної реєстрації його права власності, тобто якщо б це його право не було б порушене відповідачем.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у статті 16 Цивільного кодексу України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про відшкодування збитків.

Відповідно до вимог 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Приписами ч. ч.1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Як встановлено судами, позивачем були оскаржені рішення відповідача № 69 від 26.05.2010 р. та № 75 від 18.06.2010 р. про відмовив у реєстрації права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2 по АДРЕСА_1.

Приймаючи постанову від 12.07.2010 р. у справі №2-а-2603/10/0270 Вінницький окружний адміністративного суду вказав, що лист слідчого, на який посилався орган реєстрації, не є підставою для здійснення державної реєстрації обтяжень.

При цьому саме постановою від 03.11.2010 р. у справі № 2-а-3953/10/0270 про визнання протиправним рішення відповідача за № 75 Вінницький окружний адміністративний суд встановив (роз'яснив), що в даному випадку має місце обтяження майна юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "МА-КІ" ЛТД, в зв'язку з чим обтяження не може поширюватись на майно, що належить громадянину ОСОБА_4 на підставі рішення суду.

Державна реєстрація права власності позивача на спірне нерухоме майно, на виконання вказаної постанови була проведена відповідачем 24.11.2010 р.

З урахуванням встановлених обставин суди правомірно, за умови існування обтяження майна - будівлі складу "А" з прибудовами, загальною площею 1270,7 м2 по АДРЕСА_1, реєстрацію права власності на яке просив здійснити позивач, не вбачали доведеності вини відповідача у безпідставній відмові в реєстрації.

При цьому судами попередній інстанцій зазначено, що рішення БТІ №85 від 08.07.2010 р. та № 104 від 13.08.2010 р. позивачем не оскаржувались, і в судовому порядку на предмет відповідності нормам права не досліджувались, не скасовувались та нечинними не визнавались.

За наведених обставин, суди дійшли висновку, що позивач не надав переконливих доказів та не довів, що кошти у розмірі 294081,96 грн. були б ним реально отримані в разі вчасної реєстрації права власності на належне йому за рішенням суду майно.

Так, як встановлено судами, в підтвердження своїх позовних вимог, позивачем надано кілька примірників договорів оренди нежитлового приміщення, укладених між ВКП "МА-КІ", як орендодавцем, та приватними підприємцями, як орендарями, з приводу використання приміщень різної площі, розташованих по АДРЕСА_1, та договори суборенди нежитлових приміщень укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнТехДокСервіс", як орендодавцем, та приватними підприємцями, як суборендарями, з приводу користування нежилими приміщеннями різної площі, що знаходяться за вищевказаною адресою, на підставі яких позивач робить висновок, що його майно незаконно іншими особами передавалось у користування, а також договори оренди нежитлового приміщення укладені між позивачем, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, як орендодавцем, та приватними підприємцям, як орендарями, вже після отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію права власності на майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі яких позивач зазначає, що розмір доходу від використання належного йому майна складає 49.013,66 грн. та обґрунтовує завдані йому збитки, у вигляді упущеної вигоди за шість місяців, з 20.05.2010 р. по 24.11.2010 р., у розмірі 294.081,96 грн.

Проте, як вбачаться з матеріалів справи, власниками приміщень в нежитловій будівлі по АДРЕСА_1 зареєстровані ВКП "МА-КІ" , на підставі Договору купівлі-продажу від 28.12.1995 р., та ОСОБА_4, на підставі рішення Старомиського райсуду міста Вінниця від 24.03.2010 р.

Однак, з наданих позивачем договорів оренди нежитлового приміщення, укладених ВКП "МА-КІ", як орендодавцем, (два з яких не відносяться до періоду коли позивач став власником майна за вказаною адресою) та договорів суборенди нежитлових приміщень укладених Товариством з обмеженою відповідальністю"ІнТехДокСервіс", як орендодавцем, (три з яких не підписані особою зі сторони орендаря) не вбачається, що ВКП "МА-КІ" передавалось в оренду майно, яке в подальшому перейшло у власність позивача, а також Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнТехДокСервіс" передавалось у суборенду майно, яке отримане або яке стало власністю ОСОБА_4

Крім того, з укладених позивачем договорів не вбачається, що дане майно передавалось в користування орендарям, а будь-які акти приймання-передачі нежитлових приміщень або їх частин відсутні та не надані позивачем. Також не надано доказів проведення розрахунків орендарів за приміщення чи площі в приміщенні по АДРЕСА_1, відповідно до представлених позивачем угод.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, тобто недоведеність можливості реального отримання вигоди та упущення останньої тільки з вини відповідача, та правомірно відмовили в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.03.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. у справі № 902/1570/13 - без змін.

Головуючий суддя О.О. ЄвсіковсуддіО.А. Кролевець О.В. Попікова